Пт, 2017-11-24, 07:27:54 | 
RSS

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                      
        88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Верещагіна, 18, 
тел/факс: (0312) 660467, 673384, факс 673284,e-mail: nmc.zakarpattya@mns.gov.ua

Каталог статей

Головна » Статті » Пам'ятки для дитячих садків та закладів освіти

ПРОБЛЕМА ДИТЯЧОЇ АГРЕСІЇ СЬОГОДНІ
            Підвищена агресивність дітей є однією з найгостріших проблем сьогодення. Такі скарги, як:  «поцупив у тата його улюблену ручку», «без дозволу дивився мультики», «обзивав сестричку», «відмовився поцілувати бабусю, яку давно не бачив », не підходять під визначення агресивної поведінки.        
            Під агресивністю розуміють дії дитини, спрямовані на нанесення фізичної або психічної шкоди (збитків) іншій людині або самому собі. Дитина також може виявляти агресивність проти тварин або матеріальних об'єктів.         
            Для того щоб визначити дітей з підвищеним рівнем агресивності, можна скористатися критеріями визначення агресивності, розробленими американськими психологами М.Алвардом і П.Бейкером. Дитина часто:  
- втрачає контроль над собою; 
- сперечається, лається з дорослими;       
- відмовляється виконувати правила;         
- умисно дратує людей;     
- винуватить інших у власних помилках;    
- сердиться і відмовляється виконувати прохання;    
- буває заздрісною, мстивою;    
- чутливо й швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її.       
           Причини прояву агресії у дітей можуть бути різними:     
- брак рухової активності, брак фізичного навантаження; 
- дефіцит батьківської уваги, невдоволеність потреби в батьківській любові й розумінні; 
- підвищена тривожність (комплекс невідповідності); 
- засвоєння еталонів агресивної поведінки в родині; 
- побічно стимульована агресивність (ЗМІ, іграшки); 
- низький рівень розвитку ігрових і комунікативних навичок.       
           Агресивність дітей може виявлятися в нанесенні ударів кулаками батькам і незнайомим, а також у тому, що дитина мучить тварин, розбиває посуд, псує меблі, рве зошити, книги братів і сестер, кусається, закидає однолітків камінням і т.д. Нерідко агресивність дітей спрямована  на самого себе: вони рвуть свій одяг, завдають собі рани, б'ються головою об двері і т.д.   
           Із агресивністю не потрібно боротися. Із нею потрібно працювати. Існує поширений вислів: «У дітей проблем немає – вони  є у батьків». Він стосується в тому числі і агресивності.Кращий спосіб запобігти надмірній агресивності дитини – проявляти до неї любов. Немає дитини, яка, відчуваючи до себе любов, була б агресивною. Батьки та педагоги повинні зрозуміти причини агресивної поведінки дитини і усунути їх. Бути уважними до потреб дитини.    
           Дайте дитині можливість виплеснути свою енергію, гнів, особливо після фруструючої події. Якщо дитина проявляє інтерес до спорту, то можна віддати її до спортивної секції. Спорт подарує їй впевненість у собі, нових друзів, можливість постояти за себе.      
           Обмежте перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля і жорстокості. Ненав’язливо роз’яснюйте вчинки дійових осіб. Обговорюйте книги, які передбачені програмою.   
           Показуйте дитині особистий приклад доброзичливої поведінки.    
Будьте послідовними у покараннях дитини, карайте за конкретні вчинки.Покарання не повинні принижувати дитину.      
           Розширюйте поведінковий репертуар дитини. Навчайте дітей навичкам розпізнавання і контролю, вміння володіти собою в ситуаціях, які провокують спалахи гніву.   
           Формуйте здібності до емпатії, довіри, співчуття та співпереживання. Вчіть дітей аналізувати причини агресивної поведінки та її наслідки. Коли агресивна дитина навчиться співпереживати, вона може позбавитися від підозри до людей, які приносять в свою чергу агресору і оточуючим неприємності. Таким чином дитина навчиться брати на себе відповідальність за скоєні ним дії, а не перекладати провину на інших.         
           В агресивності є свої позитивні, здорові риси, які необхідні для життя. Це наполегливість, завзятість у досягненні мети, прагнення перемоги, подолання перешкод. Тому, виховні заходи мають бути спрямовані не на повне виключення агресивності з характеру дитини, а на обмеження та контроль рис, а також заохочення її позитивних проявів.
          Від агресивності більше всього страждає дитина: вона в сварці з батьками, вона втрачає друзів, вона живе в постійному роздратуванні,а часто і в страху. Все це робить дитину нещасною. Піклування і тепло для такої дитини – кращі ліки. Нехай вона кожен момент відчуває, що батьки люблять, цінують і приймають її.         

 
        Матеріал підготовлено методистом обласногометодичного кабінету БЖД населення – Дрессер О.І.
Категорія: Пам'ятки для дитячих садків та закладів освіти | Додав: Настя25 (2013-10-17)
Переглядів: 192 | Рейтинг: 0.0/0